Ідеальних тренерів не існує — існують справжні

БАТЬКИ ХОЧУТЬ , щоб тренер був м'який, але вимогливий. Суворий, але з почуттям гумору. Щоб хвалив, але не зазнавався. І, звісно, щоб тренер умів "чути батьків", завжди погоджувався, виконував їхні поради і будував тренувальний процес так, як, на їхню думку, буде "правильніше". Щоб був зручним, гнучким і, при цьому, неодмінно видавав результат.Знаєте, кого ви описуєте? Не тренера то точно .Ідеальних тренерів не існує. І знаєте, чому? Тому що ідеальність у спорті - взагалі міф. Тут усе живе: емоції, характери, амбіції, втома, поразки, перемоги. Тренер не кнопка, яку можна налаштувати під настрій дитини або очікування батьків. Він живе процесом, він дихає полем,майданчиком,залом, він викладається. ТАК ! Іноді він суворий, бо вболіває душею. Іноді мовчить, бо знає, що слова зараз не потрібні. Іноді хвалить, але без оплесків, бо бачить - потенціал більший.Ідеального тренера немає. Є той, хто підходить вашій дитині, і той, хто ні. Є діти, які працюють, і діти, які лінуються. Є діти, які приходять на тренування з палаючими очима, і є ті, яких потрібно буквально тягнути.І діти, які працюють, майже завжди знаходять спільну мову з тренером. Їм може бути складно, вони можуть сперечатися, втомлюватися, плакати, але вони йдуть разом. Вони стають командою. І результат приходить тому що обидва викладаються.А ось якщо дитина не хоче працювати, якщо лінується, ухиляється, міняй тренера хоч щомісяця. Нічого не зміниться. Тому що справа не в тренері. Справа в небажанні працювати.Батьки часто кажуть: "З новим тренером з'явиться мотивація". Не з'явиться. Поки дитина сама не захоче пахати, жоден "новий" тренер не стане порятунком.Тренер не чарівник. Він може надихнути, направити, запалити. Але він не може змусити горіти того, хто не хоче. Не шукайте ідеального тренера. Шукайте справжнього. Того, хто працює серцем. ТОГО, ХТО НЕ ОБІЦЯЄ ЗОЛОТІ ГОРИ а чесно йде разом із вашою дитиною. Того, хто не зручний, але надійний. Того, хто, можливо, не ідеальний, але зате РЕАЛЬНИЙ .